Свобода

Аж до кінця літа 2008 року ані служба внутрішньої безпеки МВС в Житомирській області, ані прокуратура Житомирської області не побачила жодних порушень Закону в діях працівників ДАІ. Проте 28.08.2008 Уповновжений Верховної Ради з прав людини відкрила провадження в цій справі та доручила Генеральній Прокуратурі та МВС розслідувати цей кричущий випадок беззаконня

Шановний пане Міністре!
Шановні помічники Міністра!

Не дивлячись на всі позитивні зрушення та ініціативи Міністра Внутрішніх Справ та його команди останнім часом намітилась негативна тенденція в роботі органів МВС на місцях.
Хочу навести кілька красномовних приклади, що не все так добре в датському королівстві.

По-перше, почастішали випадки найгрубіших порушень Закону, в т.ч. і катувань в міліції, з боку осіб керівного складу МВС на місцях (рівень зам.начальників райвідділів тощо). Виглядає так, що Міністерство втратило можливість контролювати ситуацію на місцях. І що Міністерство і деякі райвідділи міліції існують окремо. В них – керують свої „міністри”, панують свої „закони” , а точніше – беззаконня та повне свавілля.
Ось один із прикладів. Так один із колишніх спів-керівників Дарницького райвідділу міліції в м. Києві, який мав звання підполковник міліції на той момент, в присутності підлеглих (5-6 молодших за званням офіцерів) особисто катував 18-ти річного підозрюваного аби примусити його давати показання проти себе. При цьому, як з’ясувалось вже в суді при розгляді кримінальної справи, цей підполковник міліції брав підозрюваного і бив його головою о залізобетонну стіну, бив його по колінним чашечкам – і так до втрати свідомості тощо.
Кінець-кінцем він таки примусив невинувату особу „взяти на себе” вбивство, яке він не вчиняв. На даний момент мій підзахисний Новіцький Євген, який під примусом та в результаті застосування до нього катувань написав „явку з повинною” – вже майже 16 місяців перебуває під вартою в Київському СІЗО – доки іще триває суд. Але вже цілком очевидно, що обвинувачення вичерпало всі докази, і виявилося – що дана особа дійсна невинувата. І що це – помилка слідства, що справжні вбивці розгулюють на свободі.

І що ми бачимо в результаті? Службове розслідування даних фактів незаконного поводження з боку працівників міліції фактично не проводилось. Ані цей підполковник, ані його підлеглі із Дарницького райвідділу Києва, які теж катували мого підзахисного Євгена Новіцького і вибивали із нього зізнання у скоєнні злочину, якого він не вчиняв, - не понесли ані кримінальних, ані дисциплінарних, ані навіть дисциплінарних стягнень.
Навпаки за досягнення в розслідуванні даного злочину та інших злочинів, напевно, із застосування в т.ч. тих самих незаконних методів підполковник із Дарниці отримує підвищення в званні – і нову посаду – перший зам. начальника Солом’янського райвідділу міліції в м. Києві.
Виклики до суду в якості свідка полковник ігнорує повністю, на судові засідання - не з’являється (починає „хворіти” тощо). І без того затягує розгляд кримінальної справи в суді.

Другий випадок, про те, як прапорщик областю командував. Даний випадок мав місце в м. Житомирі в березні 2008 року. Працівники ДАЇ м. Житомира без особливих на те причин вирішили познущатися над офіцером погран.військ Валентином Колійчуком. Колійчука було жорстоко побито групою працівників ДАІ (Колійчук в результаті отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження і майже 3 місяці провів на стаціонарному лікуванні). Потім, аби „замести” сліди вчиненого злочину, один із прапорщиків житомирського ДАІ, який найбільш завзято його бив, облив одежу Колійчука горілкою, і повіз його на мед.огляд оформляти факт алкогольного сп’яніння. Пізніше, експертиза крові показала, що Колійчук не був у стані алкогольного сп’яніння.
Працівники житомирського ДАІ склали рапорти та відібрали письмові пояснення від імені неіснуючих свідків (показання 5-ти із 7 свідків були сфабриковані) і передали їх до Корольовського районного суду (дану інформацію може підтвердити Військова прокуратура Житомира, яка розслідувала дану справу), де, навіть без виклику підозрюваного Колійчука було заочно визнано винним у вчиненні злісної непокори працівникам міліції за ст. 185 КпАП.
Аж до кінця літа 2008 року ані служба внутрішньої безпеки МВС в Житомирській області, ані прокуратура Житомирської області не побачила жодних порушень Закону в діях працівників ДАІ. Проте 28.08.2008 Уповновжений Верховної Ради з прав людини відкрила провадження в цій справі та доручила Генеральній Прокуратурі та МВС розслідувати цей кричущий випадок беззаконня.

І останнє. Почастішали випадки грубого втручання в роботу адвокатів (шляхом несанкціонованого прослуховування мобільних переговорів тощо) та застосування працівниками міліції, які перебувають під слідством (за фактами незаконного поводження, перевищення влади та службових повноважень), погроз до свідків та скаржників –жертв катувань, і аж до погроз фізичною розправи щодо останніх. Приклад – нещодавня справа щодо вокзальної міліції Лінійного управління Південно-Західної залізниці у місті Києві.
Двоє будівельників (Вородай та Переста) стали жертвою немотивованого насилля, яке застосовувалось до них працівниками міліції Київського залізничного вокзалу. Після прес-конференції 15.08.08 в Інтерфаксі, присвяченої цьому кричущому випадку беззаконня та свавілля з боку працівників міліції, які розстрілювали ні в чому неповинних громадян Вородая та Переста з пістолету (з гумовими набоями, в т.ч. стріляли в пах та інші частини тіла!!!) – нами були направлені скарги в усі інстанції. Одна із скарг була передана особисто мною заступнику керівника міліції Лінійного управління Південно-Західної залізниці у місті Києві. Після чого почали прослуховувати мій телефон. Почалися дзвінки невідомих осіб на телефонні номери моїх близьких та знайомих (вважаю, що таким чином шукали, „вираховували” Пересту та Вородая). Їх таки вирахували. І вже 4-5 вересня 2008 року потерпілому від катувань Вородаю почали телефонувати на мобільний телефон невідомі особи і вимагати, аби він забрав (відкликав) свою заяву із транспортної прокуратури міста, інакше – в нього з’являться проблеми зі здоров’ям...
Вважаю, що якщо як в цьому випадку – правди ніде діти, і якщо особи – працівники МВС перебувають під слідством, то центральний апарат Міністерства і Міністр повинні були б відсторонити даних офіцерів від виконання службових обов’язків (принаймні тимчасово – до кінця розслідування).

Отже, вважаю, що всі вищевикладені факти свідчать про те, що стан справ із дисципліною і дотриманням законності в своїй роботі працівниками міліції – незадовільний. Ані Міністр (при всій повазі), ані Кадрова служба міністерства, ані служба внутрішньої безпеки МВС (як центральна так і на місцях) не в силах зупинити потік насилля, жорстокості (як мотивованої так і немотивованої) та свавілля, яке супроводжує роботу міліції останнім часом. Потрібні – кардинальні рішення, нові підходи.
Необхідно відсіяти „зерна від плевел”. Потрібна безкомпромісна, жорстка, принципова позиція міністра та центрального апарату МВС в усьому, що стосується ефективного, повного та швидкого розслідування даних і подібних до цих фактів. Покарання винних працівників міліції, які практикують тортури, катування та знущання над мирними громадянами в своїй повсякденній роботі (необхідно широко застосувати до таких нерадивих працівників не тільки дисциплінарні стягнення, але й звільнення з лав органів внутрішніх справ, передавати побільше таких матеріалів до прокуратури з метою порушення кримінальних справ тощо). Тільки в цьому випадку органи внутрішніх справ зможуть очиститися від „оборотнів в погонах”, нерадивих та непрофесійних кадрів. І тільки тоді звання працівник міліції матиме позитивне забарвлення, асоціюватиметься із Законом, викликатиме повагу та довіру у громадян.

Веремієнко Олег Ігорович,
Адвокат